Віктор Чепелик у своїй легендарній книзі “Український архітектурний модерн” пише, що Микола Даміловський у Кривому Розі збудував санітарну очищувальну станцію, хоча сам автор, у своїй автобіографії вказує, що то був водогін (насосна станція). Ми нині точно це з’ясувати чому так написав Чепелик. Напевне в останній період свого існування комплекс дійсно виконував функцію очищувальної станції, і тоді її і дослідив Віктор Чепелик. А у 1954-1958 рр., під час другої черги будівництва Карачунівського водосховища на річці Інгулець, будівля водогону пішла під воду. Принаймні, так кажуть криворізькі краєзнавці, які встановили її точне розташування. Зокрема, Едуард Дворчук.
Точне розташування водогону на знімку 1943 р. та сучасному (тиць для збільшення)
Водогін у Кривому Розі Даміловський будував у стилі українського модерну. Будівля насосної станції екстер’єрами більше нагадувала розкішний садибний будинок, ніж інженерну споруду. За своїми архітектурними формами ця насосна станція – сестра білоцерківської, але не близнючка. Адже вона не має башти із необароковим дахом із заломами, як у Білій Церкві.
Ось як коротко написав сам Микола Даміловський у своїй автобіографії про зведення водогону у Кривому Розі:
“Восени 1926 року заключив із Криворізьким Виконкомом договір на проектування та керівництво зведенням міського водогону. Ці мої обов’язки на посаді Головного Інженера були успішно виконані до десятої річниці ЖОВТНЯ, за що я був пошанований почесною нагородою – записом на червону дошку – яку мені оголосили на святковому мітингу, присвяченому великій річниці”.
Можливо, красуня насосна станція, водогін, який забезпечував Кривий Ріг водою, ще й досі стоїть на схилі, під товщею інгулецької води? Ми не маємо точної інформації чи збереглася будівля під водоою.
Фото Олександра Ранчукова
Малюнки Віктора Чепелика
