Ось як писав Микола Даміловський у своїй автобіографії: «Весною 1928 року за договором із Білоцерківським виконкомом, почав проектування, а до весни 1929 року збудував і здав у експлуатацію міський водогін для м. Біла Церква».
Усі будівлі водогону були виконані у стилі українського модерну – Микола Даміловський був яскравим апологетом цього українського національного стилю. Від 1923 по 1928 роки радянською Україною котилася українізація, яка виявилася… пасткою. У 1929 році пастка захлопнулася, і почалися репресії. Під сталінський каток потрапив і Даміловський, і власне за свій національний стиль. Його звинуватили в участі у міфічній (вигаданій) організації – Спілці визволення України – СВУ. 7 місяців провів Микола Олександрович у Лук’янівській в’язниці, але був відпущений, через відсутність доказів. Йому пощастило, його не ростріляли, але водогін у Білій Церкві став його останнім архітектурним твором.
Повну статтю про водогін Даміловського у Білій Церкві читайте тут.
