Плани із будівництва електростанції ніжинська влада почала розробляти у 1910-1911 роках, але тоді їх відклали на два роки. У 1913 році було вирішено будувати станцію на правах концесії, але концесіонер виявився лише один – Еммануїл Архипович Калина, який уклав концесійний договір і гарантував фінансування будівництва. Наприкінці 1914 року почалося зведення станції.
Основним джерелом електроенергії став дизельний двигун київського заводу «Гретер», потужністю 135 кінських сил. Перший офіційний струм він дав восени 1916 року, а у грудні того ж року було створене «Ніжинське електричне акціонерне товариство».
Більшість статей в мережі Інтернет кажуть, що проект електростанції розробляв видатний художник-архітектор Опанас Сластіон. Але майже напевне він цього не робив, як і Василь Кричевський, якого теж колись малювали автором будівлі станції. Насправді ж автором проекту є Микола Даміловський. По перше, його автором називає Віктор Чепелик у своїй фундаментальній праці «Український архітектурний модерн», по друге – саме Даміловський будував електростанції й інші інженерні споруди, адже був архітектором-інженером (щодо Сластіона – не пригадуємо жодної); по третє – Даміловський народився у селі Козацьке, за 50 км від Ніжина, і закінчив Ніжинську гімназію, тому був у Ніжині майже місцевим.
Проект електростанції в стилі українського модерну, із баштою та майоліковим декором, Микола Даміловський розробляв для Києва. Його замалював Віктор Чепелик – це точна копія Ніжинської електростанції. Чому проект не був втілений у Києві – нам точно не відомо.
Нині у приміщенні колишньої електростанції функціонує дитячо-юнацька спортивна школа.
Текст та фото Романа Маленкова.
Проект Київської елетростанції авторства Миколи Даміловського. Малюнок Віктора Чепелика
Фото 2010 року
Фото 2024 року
